Що таке відокремлена прикладка
Відокремлення прикладок
У відокремленні прикладок є багато подібного до відокремлення звичайних узгоджених означень. Проте для виділення відокремлених прикладок частіше використовують тире.
Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і не має обставинного відтінку, то вона не відокремлюється: Великий український філософ Григорій Сковорода був сам патріотом 1 прищеплював та виховував у народу священне почуття любові «о своєї батьківщини (В. Яременко).
В інших випадках прикладки звичайно відокремлюються зокрема якщо вона:
а) стосується особового займенника: /, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А. Малишко);
б) поширена й стоїть після означуваного слова: Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік (О. Довженко);
в) від означуваного слова відділена іншими членами речення: Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (1. Котляревський);
г) стоїть після означуваного іменника — власної назви: Хто винен? Овсій Колода, бригадир (В. Кучер);
ґ) має обставинний відтінок: Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій (О. Гончар).
Відокремлюються прикладки зі словами на ім ‘я, на ймення, родом, так званий тощо: / жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці, і мала вона сина, на імення Івашко (С. Ва-сильченко). За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Яновський).
Прикладка, яка вводиться за допомогою сполучника як, звичайно не відокремлюється: Максим Рильський як перекладач зробив надзвичайно багато для розвитку української літератури. Але якщо така прикладка має причинове або уточнювальне значення, вона відокремлюється: Венера, як правдива мати, для сина рада все оддати (І. Котляревський). Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстрп’ тор (О. Довженко).
Прикладки виділяються на письмі за допомогою як ком, так і тире. За допомогою тире відокремлена прикладка виділяється, як правило, якщо вона:
а) має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме: Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський)
б) стоїть у кінці речення і стосується іменника (це робиться ше й для того, щоб прикладка не сприймалась як однорідний член речення): Перед тобою світ — великий том розкритий (М. Рильський). Ти живеш у Києві — прекрасному й чарівному місті (Ю. Смолич).
Якщо за умовами контексту після відокремленої прикладки має стояти кома, то друге тире не ставиться: / здавалось йому, що попав він в інший світ — у чудний і невідомий храм, і в тихім, радіснім спокої спочивала душа його (М. Івченко).
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Що таке відокремлена прикладка
Відокремлені означення і прикладки
Означення і прикладки можуть відокремлюватися на письмі розділовими знаками, а в мовленні — інтонацією, якщо: 1) вони (непоширені й поширені) відносяться до особового займенника (Там він, клятий , і загине); 2) вони поширені та стоять після означуваного слова, вираженого іменником (Причаїлися гори, заворожені красою ще ніколи не бачених степів (О. Гончар)); 3) поширене означення стоїть перед означуваним словом і має додаткове значення причини ( Обізнаний з багатьма європейськими літературами , М. Рильський збагатив українську культуру майстерними перекладами класичних творів); 4) непоширені означення стоять після означуваного слова, а перед ним уже є означення (По стеблинці повзло крапчасте сонечко, кволе , передосіннє ); 5) означуване слово та прикладки або означення відокремлені в реченні іншими членами (У світлиці на столі, обставлений свічками з чистісінького воску , красувався коровай (Гр. Тютюнник)). 6) означення або прикладка відносяться до члена, який відсутній у реченні, але відновлюється з контексту ( Похмурий і задумливий , мимоволі забрів до лісових хащів); 7) непоширені прикладки стоять після означуваного слова, вираженого власним іменником (Митрик, восьмилітній хлопчик , вибіг на вулицю з курної хати (М. Коцюбинський)). Виняток становлять ті непоширені прикладки, які зливаються з власною назвою за змістом і у вимові і пишуться з нею через дефіс (Діти впізнали Андрія- коваля ).
Відокремлені означення на письмі виділяються комами, а іноді — тире. Тире ставиться у випадку, коли декілька відокремлених (узгоджених і неузгоджених) означень або прикладок стоять у кінці речення (Перед очима в Маланки стала левада — зелена , весела , над річкою (М. Коцюбинський)).
Прикладка зі сполучником як може бути відокремлена і невідокремлена. Відокремлюється вона, якщо має відтінок причиновості (Франко, як учений, етнограф і фольклорист , усе життя цікавився народною творчістю). Якщо такого додаткового значення немає і прикладка характеризує предмет з якогось одного боку або показує, у ролі кого або чого він виступає, то така прикладка з як не відокремлюється (Дерево як будівельний матеріал має велике значення у промисловості).
Відокремлюються у вимові й на письмі прикладки, які уводяться до речення словами родом, за походженням, на ймення, на прізвище, особливо, чи, або, наприклад, так званий (Ой, був на Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. тв.)).
При відокремленій прикладці ставиться кома. Тире ставиться у випадку, коли відокремлена поширена прикладка має особливе смислове навантаження й у вимові виділяється довгою паузою (Унизу, як величезне біле покривало, простяглась північна пустиня — тундра ).
Що таке відокремлена прикладка
Відокремлені члени речення
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
— стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.
— стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.
— стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.
— стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
Непоширені означення відокремлюються :
— якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення: Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.
— перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником: А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда.
— перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?): Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.
— перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими словами: Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.
— якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення: Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся.
Комами не відокремлюються:
— два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й): Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті.
— означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку: Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.
Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою т и р е: І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.
Відокремлені прикладки
Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо:
— стоїть після пояснювального слова, виражається іменником (здебільше власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.
— стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.
— стоїть перед пояснювальним іменником і має відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста.
— приєднується словами або, на ім’я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення.
— приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.
Зверніть увагу! Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого »: Ліс зустрів мене як друга.
Відокремлені прикладки відділяються тире:
— якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка — якщо поширені прикладки уже мають у своєму складі розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.
Відокремлені додатки
Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і: Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.
Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:
— замість можна замістити прийменником за : Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі );
— якщо додаток можна замінити іншим: Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині (порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).
Відокремлені обставини
Відокремлюються обставини, якщо вони:
— виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій частині речення: Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима.
— виражені одиничним дієприслівником і означають додаткову дію, причину, час, умову дії (якщо стоять перед присудком): Повечерявши, полягали спати.
— мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи: Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.
Комами не відокремлюються:
— одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії і своїм значенням близькі до прислівника: Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.
— обставини перед неповторюваними сполучниками і, та = і, або, чи, які з’єднують дві відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами: Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.
— дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Говорити не переводячи руху. Бігти не чуючи ніг. Тікати не пам’ятаючи себе.
Зверніть увагу! Обставини з прийменниками внаслідок, залежно від, у зв’язку з, згідно з, завдяки, відповідно до, на відміну від можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від ролі в реченні або бажання автора: Отруйні опеньки, на відміну від їстівних, не мають на своїй ніжці білого кільця.
Відокремлені уточнюючі члени речення
Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире: Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.
Відокремлена прикладка, речення
І де тут відокремлена прикладка?
Сьогодні розглянемо ще одну тему з синтаксису, присвячену простому реченню. Відокремлена прикладка – це один із способів ускладнення простого речення. Нагадаємо, що прикладка – це особливий вид означення, яке виражене іменником та узгоджується з пояснювальним словом лише у відмінку.
Відокремлені прикладки виділяються на письмі КОМОЮ в таких випадках:
1) Якщо поширені чи непоширені прикладки стоять після означуваного іменника і пояснюють, уточнюють його.
У дверях аудиторії стоїть староста, їхній друг і помічник.
Коментар. У цьому реченні поширена прикладка, виражена двома однорідними іменниками – друг і помічник, які поєднані сурядним єднальним сполучником і, стоїть після означуваного іменника староста. Прикладка в постпозицію й тому відокремлюється комою.
2) Якщо одинична (непоширена) прикладка стоїть після означуваного іменника – власної назви.
Геніальний Тарас Шевченко, Кобзар, безмежно любив Дніпро й тому не випадково заповів поховати себе на Канівських схилах.
Коментар. У цьому реченні означуваним іменником є власна назва – Тарас Шевченко, після якої пишемо прикладку (Кобзар), яку виділяємо з обох боків комами.
3) Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і має обставинне значення (найчастіше причинове, що можна встановити за допомогою запитань: Чому? Через що?).
Прихильник українського фольклору, Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль «Країна мрій».
Лірик за натурою, Микола Пимоненко звертався і до сюжету, просякнутого драматичною романтикою.
Коментар. В обох реченнях причина вчинків відомих людей закладена у відокремлених прикладках, що стоять на початку речень. Ставмо запитання: «Чому Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль “Країна мрій”»? Відповідь: «Тому що він є прихильником українського фольклору». Наступне запитання: «Чому Микола Пимоненко звертався до жанру сюжету?» Відповідь: «Тому що він був ліриком за натурою». Тож у таких випадках прикладки відокремлюємо комами без жодних вагань.
4) Якщо прикладка пояснює особовий займенник, при цьому її позиція щодо означуваного слова не має значення.
Ось вони, рідні озера та луки, в синім добрі солов’їних очей.
Я, людина двадцятого віку, – і от, зачудована, бачу лише первозданність (Л. Костенко).
Коментар. Це одне з найпростіших правил. Головне – це правильно визначити означуване слово. Якщо воно виражене особовим займенником, то питань більше не виникає, – відокремлюємо таку прикладку за допомогою коми.
5) Якщо прикладка приєднується до означуваного слова за допомогою таких уточнювальних слів (сполучників, прислівників, часток):
або (в значенні тобто),
Яків Брус, на прізвище Ява, за тридцять повоєнних літ обіймав навперемінно кілька посад (Г. Тютюнник).
Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. пісня).
У Карпатах багато вічнозелених дерев, зокрема смерек.
Ягель, або оленячий мох, росте переважно у холодній тундрі.
Коментар. У всіх наведених реченнях встановити потребу у відокремленні прикладки допомагають уточнювальні слова, наведені нами в переліку вище, які виконують роль своєрідних маркерів. Якщо вони є, то комою прикладку обов’язково відокремлюємо.
6) Якщо прикладка приєднується за допомогою сполучника як і має додатковий обставинний відтінок.
Якщо прикладка із сполучником як не має додаткового обставинного відтінку або має значення «в ролі кого, чого», то в такому випадку вона не відокремлюється.
Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський).
Амвросія Бучму як артиста я знав іще тоді, коли він грав у «Березолі» (М. Рильський).
Андрій Шевченко як футболіст відомий далеко за межами України.
Коментар. У першому реченні ставимо запитання: «Чому Франко все життя був небайдужим до народної творчості?» Даємо логічну відповідь: «Тому що він був ученим, етнографом і фольклористом». Тобто за допомогою питання ми з’ясовуємо, що прикладка зі сполучником як у цьому реченні має додатковий обставинний відтінок, зокрема причини.
Натомість у двох наступних реченнях ми спостерігаємо іншу «картину». Ставимо природне запитання: «В ролі кого я знав Амвросія Бучму і в ролі кого Андрій Шевченко відомий у світі?». Тож за допомогою такого запитання з’ясовуємо, що відокремлювати цю прикладну не потрібно, відповідно, й кому не ставимо.
7) Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами.
Для Григора Тютюнника великим авторитетом був старший брат, Григорій Тютюнник.
Коментар. У цьому реченні прикладка – власна назва, яка стоїть в кінці речення і виділяється комою. Хоча як індивідуальний авторський знак може бути й тире.
Прикладки виділяються ТИРЕ в таких випадках:
1) Якщо прикладка має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова «а саме». У такому разі виділення часто відбувається з обох боків.
А дві донечки – вмиті суниці – повнощоко крізь шибку цвіли (І. Драч).
Коментар. У цьому реченні прикладка, виражена словосполученням, має уточнювальне значення, що встановлюємо таким чином: дві донечки, а саме вмиті суниці… Тож прикладку виділяємо з двох боків ТИРЕ.
2) Якщо поширена чи навіть одинична прикладка стоїть у кінці речення та перед нею можна, не змінюючи значення, вставити слова „а саме”:
Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду, був «Красний двір» – літня резиденція київського князя.
А на порозі пнеться вже друге маля – Орися, материна доня.
Коментар. У цих реченнях прикладки стоять у кінці речення, а еред ними можемо вставити наше «а саме», як-от: Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду, був «Красний двір», А САМЕ літня резиденція київського князя.
3) коли поширені прикладки уже мають розділові знаки:
Мати – ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, – саме ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.
Коментар. У цьому реченні прикладка виражена підрядною конструкцією, яка в головній частині має однорідні означення. Тож два розділові знаки – коми в середині прикладки наводять нас на думку про доцільне використання для виділення прикладки з обох боків ТИРЕ.
Отже, в цьому матеріалі ми розглянули детально способи відокремлення поширеної та непоширеної прикладки за допомогою таких розділових знаків, як кома й тире. Крім того, навели речення з прикладками, до яких додали власні розлогі коментарі. Тож відокремлена прикладка, речення з нею є об’єктом цієї статті.
Література до теми “Відокремлена прикладка”:
1.Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис: навч. посіб. / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К. : Вища шк., 2005. – С. 136–137.
2.Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.: за ред. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К. : Либідь, 2001. – С. 285–287.
3.Ющук І.П. Українська мова / І.П. Ющук. – К. : Либідь, 2003. – С. 517 – 519.
Речення з відокремленими членами
Цією величезною темою ми закінчуємо вивчення простого ускладненого речення. Зверніть увагу, відокремлення — дуже важливий процес як для мовлення, так і для письма. Добре з’ясуйте, які члени речення ми відокремлюємо і коли. І не забудьте про розділові знаки при відокремлених членах!
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире.
Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме?
Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами:
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
Непоширені означення відокремлюються :
Комами не відокремлюються:
Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою тире:
І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.
Відокремлені прикладки
Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо:
Зверніть увагу! Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого »: Ліс зустрів мене як друга.
Відокремлені прикладки відділяються тире:
Відокремлені додатки
Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і:
Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.
Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:
Відокремлені обставини
Відокремлюються обставини, якщо вони:
Комами не відокремлюються:
Зверніть увагу! Обставини з прийменниками внаслідок, залежно від, у зв’язку з, згідно з, завдяки, відповідно до, на відміну від можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від ролі в реченні або бажання автора:
Отруйні опеньки, на відміну від їстівних, не мають на своїй ніжці білого кільця.
Відокремлені уточнювальні члени речення
Уточнювальні члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире:
Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.