Выйди до мене дивчина мила текст
Выйди до мене дивчина мила текст
Українська народна пісня
Прилетіла ластівочка до моєї хати,
стала пісню стала любу так гарно співати,
про кохання та про щастя, про синії очі,
як мене дівчина мила кохати не хоче.
Я дівчину свою милу знаю, виглядаю,
а вона проходить поруч, мов мене не знає.
Я дівчині свої милій в очі подивився,
а вона мені сказала: “Ні, ти помилився”.
За горою сонце сходить, соловейко в гаї
свою пісню про кохання співать починає.
А я стою, гірко плачу в гаї коло дуба,
що кохати мене не хоче дівчинонька люба.
Прилетіла ластівочка до моєї хати,
стала пісню мою любу так гарно співати,
про кохання та про щастя, про синії очі,
як мене дівчина мила
кохати не хоче…
Украинская народная песня
Прилетела ластівочка до моей хаты,
стала песню стала любу так красиво петь,
о любви и о счастье, о синие глаза,
как меня девушка милая любить не хочет.
Я девушку свою милую знаю, выгляжу,
а она проходит рядом, словно меня не знает.
Я девушке свои милой в глаза посмотрел,
а она мне сказала: “Нет, ты ошибся”.
За горой солнце восходит, соловей в роще
свою песню о любви співать начинает.
А я стою, горько плача в роще возле дуба,
что любить меня не хочет дівчинонька люба.
Прилетела ластівочка до моей хаты,
стала песню мою драгоценную так красиво петь,
о любви и о счастье, о синие глаза,
как меня девушка мыла
любить не хочет.
Текст песни Водограй — Дівчина мила
Оригинальный текст и слова песни Дівчина мила:
Українська народна пісня
Прилетіла ластівочка до моєї хати,
стала пісню мою любу так гарно співати,
про кохання та про щастя, про сині очі,
як мене дівчина мила кохати не хоче.
Я дівчину свою милу знаю, виглядаю,
а вона відводить очі, мов мене не знає.
Я дівчині свої милій в очі так дивлюся,
а вона мені сказала: “Їдь і подивися”.
За горою сонце сходить, соловейко в гаї
свою пісню про кохання співать починає.
А я стою, гірко плачу та й коло дуба,
що кохати мене не хоче дівчинонька люба.
Прилетіла ластівочка до моєї хати,
стала пісню мою любу так гарно співати,
про кохання та про щастя, про сині очі,
як мене дівчина мила
кохати не хоче…
Перевод на русский или английский язык текста песни — Дівчина мила исполнителя Водограй:
Ukrainian folk song
Swallow came to my house,
was the song my beloved sing so well,
the love and the happiness of blue eyes,
as I love cute girl wants.
I am a sweet girl I know, look,
and it turns his eyes like I did not know.
I’m the girl in your eyes so cute look,
and she told me: «gall and see.»
For mountain sun rises, nightingale in the woods
a love song sing starts.
And I stand, weeping bitterly, and the circle of oak,
I love that wants divchynonka dear.
Lastivochka came to my house,
was the song my beloved sing so well,
the love and the happiness of blue eyes,
nice girl like me
love does not want to …
Если нашли опечатку в тексте или переводе песни Дівчина мила, просим сообщить об этом в комментариях.
Нiч яка мiсячна. Перевод песни
Сядем в тени мы под алой калиною
И над панами я пан.
Глянь, моя рыбка, волною игривою
Стелется в поле туман.
Небо бескрайнее устлано звёздами,
Что же за Божья краса!
Жемчугом ясным под тополем россыпью
Светом играет роса.
Ты не пугайся, что ноженьки босые
Тут же намочишь в росу.
Я тебя, верная, аж до калиточки
Сам на руках отнесу.
Ты не замёрзнешь, не бойся, лебёдушка,
Ветер безмолвствует, спит.
К сердцу прижму твою ясну головушку,
Жаром сердечко горит.
Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить,
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне всипане зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,
Тепло нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою,
Нiчка поклала всiх соном окутала,
Анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої знудженi працею,
Нас не сполоха їх смiх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Ты не пугайся, что кто-то подслушает
Всё, что ты скажешь в ночи,
Ночь уложила и сном всех укутала,
Роща уснула в тиши.
Спят и враги твои сном крепким сморены,
Не потревожит их смех.
Только судьбой мы с тобой обворованы,
Видно, любовь наша – грех.
Выйди до мене дивчина мила текст
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ
Ще не вмерла Україна 1
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Ще не вмерла Україна 2
Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
А Бог Адама створив рукама 3
А Бог Адама створив рукама
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Обіцяв йому в розкошах в раю
Там з Євой проживати.
Тільки одного древа райського
Тільки одного древа райського
А Змій злостивий, злий, нежасливий
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
А взяла Єва райського древа,
Простягла руку, вкусила штуку,
Простягла руку, вкусила штуку,
Адам приймає, овоч кусає,
Єва дознала, нагая стала,
Єва дознала, нагая стала,
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
За ним іде дівчинонька:
Буде ж твоє гордування
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
Ой плакала дівчинонька,
А вже третій вечір
А вже третій вечір, як дівчину бачив,
— Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденя, утіхо моя!
— Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Мене мати лає, гулять не пускає.
— Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино,
Брешеш, серденя, утіхо моя!
— Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.
— Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденя, утіхо моя!
А до мене Яків приходив
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив!
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
«Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
Не пішов же Яків додому,
Та заліз у хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти
Так, що нудно в хаті сидіти.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Коли туди й батько приходять
І у мисці раки знаходять:
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
Поки мене батько питався,
А мій Яків з хижки убрався,-
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
«Не приходь же, Якове, ніччю,
Бо буде сторожа під піччю.
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
В червоних чоботях.
— Ти, Петрику, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
А щоб гулі не гули,
І Катрусі спать дали.
Де візьметься зразу
Де візьметься зразу
Він голову схилить,
Він голову схилить,
Била жінка мужика, за чуприну взявши
Била жінка мужика, за чуприну взявши,
Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Била жінка мужика, пішла позивати,
Присудили мужику ще й жінку прохати,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,
Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
— Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,
Куплю тобі корець меду, коновочку пива,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
— Ой від пива болить спина, а від меду голова;
Ніч яка місячна (Ночь нынче лунная) слова М. Старицкого
Ночь нынче лунная, звездная, ясная,
Видно всё будто бы днем,
Выйдем любимая, за день уставшая, в лес на минутку вдвоем.
Выйдем любимая, за день уставшая, в лес на минутку вдвоем.
Сядем-ка вместе с тобой под калиною и над панами я пан,
Глянь, моя рыбка волною серебряной стелется в поле туман.
Лес весь волшебный, лучами усыпанный, то ль затаился, то ль спит,
Только на стройной высокой осинушке лист чуть заметно дрожит.
Небо глубоко, усыпано звездами, что за чудесна краса!
Под тополями жемчужными каплями блещет ночная роса.
Да ты не бойся, что ноженьки босые вдруг окунутся в росу,
Я ж тебя, верная, прямо до хаточки сам на руках отнесу.
Ты не пугайся, что могут подслушать вдруг тихие наши слова,
Ночь уложила и сном всех укутала, спит и лесная листва.
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний, чи загадався, чи спить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне, всипане зорями,- що то за Божа краса!
Перлами ясними, ген пiд тополями грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати, тиху розмову твою.
Нiчка поклала всiх, соном окутала,- анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої, знудженi працею,- нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.
Ночь какая лунная ясная звездная,
Видно, хоть иголки собирай,
Выйди любимая, работой сморённая,
Хоть на минуточку в лес.
Лес волшебный, лучами усыпанный,
То ли задумался, то ли спит,
Повсюду(или вон там) на стройной высокой осоке
Ласково (осторожно) листья дрожат.
Ты не бойся, что босые ноженьки
Вымочишь в холодной росе,
Я тебя, верная, до самой избушки
Сам на руках отнесу.
Ночь какая лунная ясная звездная,
Видно, хоть иголки собирай,
Выйди любимая, работой сморённая,
Хоть на минуточку в лес.
Ты не пугайся, что могут подслушать вдруг
тихие наши слова,
Ночь уложила всех, сонмом окутала,
спит и лесная листва.